19.05.укр.літ 7 кл

Література рідного краю.Людмила Ромен.Огляд поетичної творчості

Домашнє завдання:
Написати відгук на творчість Людмили Ромен,презентовану у блозі, або *намалювати ілюстрацію до однієї із її поезій,презентованих на сайті https://romen.sumy.ua/?page_id=32

Людмила Валентинівна Ромен (Шевченко) народилася 28 січня 1959 року в місті Ромни Сумської області. В 1976 році закінчила середню школу № 11 та музичну школу по класу фортепіано. Із 1976 по 1979 рр. проживала й навчалася в Білорусії. За станом здоров’я перервалося навчання в Новополоцькому музичному училищі. З 1980 року проживає в Україні.

У 1983 р. закінчила Сумське Вище училище культури та мистецтв ім.Д.Бортнянського, диригентсько-хорове відділення. Із 1992 по 2007 рр. перебувала на групі інвалідності.

          Людмила Ромен – член Національної спілки письменників України, Національної спілки майстрів народного мистецтва України та Асоціації діячів естрадного мистецтва з 2001 року. Академік Української міжнародної академії оригінальних ідей з 2007 року.

Автор поетичних збірок: “На вітрянім вогні”,(1994), “Горобина ніч”, (1996), “Мовчать дерева роду…”, (1999), “Яблука з неба”, (2000), “Білий лебідь – лебідь Чорний”, (2005), “Вірую”, (2006), “Грім”, (2006).
У 2003 році стала лауреатом премії 28-го літературного конкурсу Світової Федерації Українських Жіночих організацій ім. Марусі Бек.

Із вересня 2003 р. обрана відповідальним секретарем Сумської  організації Національної спілки письменників України.

* * *

Розсипається слово на звуки, на тіні, на сни.

Мерзле листя цілунку сповза в голу тишу.

Так із чого ж душа ці мережить Вам вірші?

Розсипається слово на звуки, на тіні, на сни.

На це серце затерпле накличте снігів з далини!

У зимовій колисці вітри приколишуть.

Розсипається слово на звуки, на тіні, на сни.

Мерзле листя цілунку сповза в голу тишу.

ЯК ХОРОШЕ В СВІТІ

Ти поглянь

як гарячі голівки кульбавок

милує бджола.

Як принаджує ранок столунням

у лоно вологих пелюсток!

І у тілі моїм пробиваються крила

невстидно із хрустом,

Та злітують відпустки без нас

тиша літа і мила бджола.

Цвітом-ряскою слів

заростає стожально в розлуці Сула.

Як же хороше в світі, о Боже!

від щастя любов'ю загуснуть.

Так поглянь же:

гарячі голівки кульбавок

милує бджола.

Як принаджує ранок столунням

у лоно вологих пелюсток!

* * *

Лиш Літо зна,

чи схочуть ще ромашки зацвісти.

Спитать у кого ще: "любима-нелюбима"?,

хоч на сніги ім'я красиве моє вимов.

Лиш Літо зна,

чи схочуть ще ромашки зацвісти.

Фортепіано гра щовечора дощу мотив,

не хоче серце опадать пелюсткою у зиму.

Лиш Літо зна,

чи схочуть ще ромашки зацвісти.

Спитать у кого ще: "любима-нелюбима"?

Людмила Ромен "Суми... Вас я здобувала двічі" - читає автор

Ромен Людмила Валентинівна (прізвище за чоловіком Шевченко) Українська поетеса, художниця, музикант,ткаля,член Національної спілки майстрів народного мистецтва, відповідальний секретар Сумської організації Національної Спілки письменників України. Народилася в сім’ї робітників Надії (Анастасії) Миколаївни та Валентина Григоровича Гудкових. Початкову освіту отримала в школі № 11, у Ромнах, яку закінчила в 1976 році. Також закінчила музичну школу по класу фортепіано. З 1976 по 1979 рр. проживала в білоруському місті Новополоцьк Вітебської області, де навчалася в музичному училищі на фортепіанному відділі, але тяжка професійна хвороба не дала змоги закінчити училище. Закінчила Вітебську бухгалтерську школу. У 1980 році повернулася в Україну в рідні Ромни. Працювала концертмейстером при Палаці піонерів. Продовжила навчання в Сумському культосвітньому училищі на диригентсько-хоровому відділі, яке і закінчила в 1983 році. Ще на ІV курсі працювала викладачем у музичній студії, далі – викладач теорії та фортепіано в Низівській музичній школі, головний бухгалтер виробничо-комерційного підприємства ―Січ‖, заснованого чоловіком Олексієм Шевченком. Долучившися до хорового мистецтва, почала писати фортепіанні, хорові та пісенні твори. У її доробку 30 фортепіанних творів, 16 партитур для хору, більше 100 пісень на власні слова та твори українських поетів. Серед них Олександр Олесь, Олег Ольжич, Олена Теліга, Микола Вороний, Василь Симоненко, Вадим Крищенко, Олекса Ющенко, Михайло Шевченко, Надія Степула, Дмитро Нитченко, Божена Коваленко та інші. Найбільше пісень написано на слова поетів-земляків Івана Чумаченка, Олександра Палажченка, Миколи Данька, Анатолія Гризуна, Олександра Вертіля, Григорія Єлишевича, Ніни Багатої, Тамари Герасименко, Олексія Дерев’янка, Вадима Раєвського, Лідії Рижкової та ще багатьох. Як композитор і виконавець власних пісень брала участь у багатьох фестивалях та конкурсах. Нагороджена Почесною грамотою Голови Сумської обласної ради як майстер візерункового ткацтва за вагомий особистий внесок у розвиток української культури. У 2004 році ім’я Людмили Ромен увійшло до енциклопедичного довідника ―Сумщина в іменах‖. Цього ж року вона стає дипломантом першої премії в обласному конкурсі, присвяченому 60-річчю утворення Сумської області за поетичний текст твору до пісні ―Величальна Сумщина‖, дипломантом першої премії за кращий поетичний твір у міському відкритому конкурсі ―Рідне місто моє‖, присвяченому 350-літтю міста та дипломантом третьої премії в цьому ж конкурсі за пісню ―Квітнуть сумські каштани‖ на власні слова і музику. З 2003 року займає посаду відповідального секретаря Сумської організації Національної Спілки письменників України.

Людмила Ромен також є членом Асоціації діячів естрадного мистецтва. Очолює обласну організацію Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги. Людмила Ромен часто влаштовує літературні вечори та проводить творчі зустрічі в будинках культури, бібліотеках, школах і вузах. У 2003 році стала лауреатом премії 28-го літературного конкурсу Світової Федерації Українських Жіночих організацій ім. Марусі Бек. Лауреат літературної премії ім.О.Олеся (2009) за збірку "Злюби". Збірки  На вітрянім вогні — Слобожанщина, 1994 р.  Яблука з неба — Мрія, 2000 р.  Білий лебідь — лебідь Чорний, – Мрія, 2005р.  Вірую — Мрія, 2006 р.  Грім — Мрія, 2006 р.  Злюби - Мрія, 2008 р.  Гаряча тиша Літа - Мрія, 2010 р. Сімейний стан Має трьох синів, онуку. Творчий доробок Л.Ромен

Поезії Людмили Ромен 

Тріолети

 Від подиху Блакиттю і спокоєм хата залита, 

У подих набрав ти від сонця тепла.

 (Отам, недалечко, Ромни і Сула. Блакиттю і спокоєм хата залита). 

Всміхаючись, тане сніжинка мала,-

 Їй хочеться бути дощинкою літа.

 Блакиттю

 і спокоєм хата залита, 

У подих набрав ти від сонця тепла.

 Безсмертники Безсмертники в саду

 – Це квіти чи проміння? 

Осіннє голосіння?

- Безсмертники в саду… 

Колись я відцвіту Під тягарем боління. 

Безсмертники в саду

 – Це може воскресіння?.. 

Поет 

Словами згорає, як свічка,

 Поет, Доточує світла в Шляхи наші зоряні.

 Не тільки могили. Вже й Вирій розорано. 

Словами згорає, як свічка,

 Поет. Сповзає у ніч тьми зміїний хребет.

 На вовчому Місяці Всесвіту холодно.

 Словами згорає, як свічка, 

Поет, Доточує світла в Шляхи наші зоряні. 

Уже доїжджаємо. Ромни.

 Засилля. Липень. Вечоріє. Не бачилися від весни. 

Як тато тут?- Один…. Старіє…

 Я з вами знов – Ромен, Ромен! 

По вулицях думки, як вітер, 

По шибці дощик – дзень та дзень,

 А серце радісно заквітло. 

Автобуса впускає міст.

 Сула вже спить, не до розмови. 

А в центрі міста – падолист, А на пероні – сни зимові… 

Червоне літо йде у Глухів, Збира суниці у рукав, 

А цвіркуни – годинник звуків

 Заводять зранку серед трав.

 Відкриє древнє місто двері 

У день, наповнений тривог, 

Де сидимо з тобою в сквері 

Під парасолькою удвох. 

Дощем умитий свіжий вітер

 Вуста мої обцілував. В моїх долонях спало літо,

 Ти мертві дзвони малював. 

 Вірші про Людмилу Ромен 

Людмилі Ромен 

Язичниця, задивлена в безмежність…

 Блукають в крові дух тисячоліть 

І від циганських вогнищ – незалежність, 

І пра-Землі частиночка болить. 

Із нею ти – у радості і горі: Ромни, ромале, 

Рим і цвіт-ромен…

 Біленька квітка степових просторів 

Твоїх слабких торкнулася рамен. 

Кохання жрице – яблуко небесне, 

Яскраве, мов Ярило навесні, 

Коли нерозуміння крига кресне,

 Світи ж волхвемно нам з височини

! * * * -