27.05.20 Укр.мова 9 кл 2 підгр.
ТЕМА.Розвиток мовлення № 19 Виразне читання текстів вголос різних стилів, типів, жанрів мовлення.
Мета: удосконалювати навички різних способів
читання, вчити аналізувати зміст, структуру, мовне оформлення тексту; розвивати
комунікативно-мовленнєві вміння, аналітико-синтетичне мислення; виховувати у
школярів за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу
патріотичні почуття, бережливе ставлення до природи.
Обладнання: роздавальні матеріали, картки з
афоризмами, пам’ятка.
Внутрішньо-предметні зв’язки: синтаксис (текст),
лексикологія (терміни).
Міжпредметні зв’язки: література, біологія, екологія.
Тип уроку: урок розвитку мовленнєвих умінь (урок читання).
Перебіг уроку.
І. Мотиваційно-організаційний етап
За афоризмами
сформулюйте тему, мету і завдання уроку.
1. Очі читача більш суворі судді, ніж вуха слухача
(Вольтер). 2. Мистецтво читати — це мистецтво мислити за деякої допомоги іншого
(Е. Фаге). 3. У книгах ми жадібно читаємо про те, на що не звертаємо уваги в
житті (Е. Кроткий).
Актуалізація опорних знань учнів.
Види мовленнєвої діяльності.
II. Процесуально-діяльнісний етап
Творче конструювання. Зберіть «розсипаний» текст
так, щоб з нього вийшли завершені речення. Продовжте висловлювання, зберігаючи
авторську тональність. Визначте тему, стиль, тип мовлення. Відповідь
обґрунтуйте. Свої міркування підкріплюйте словами з тексту.
Ліс, фільтр, пречудовий, біологічний, повітря.Це,
велетенська, де, унікальна, найскладніші, й, універсальна, лабораторія,
процеси, відбуваються, безперервно, й, біологічні, яких, від, доля, залежить,
всього, на, живого, землі. Життєпис, біографія ,академічною,це бути, художньою
може, популярною.
Міні-дослідження. Прочитайте текст. Визначте його
стиль, тип і жанр, тему й основну думку (глибинний зміст).
Куди ти
ділась, річенько? Воскресни!
У берегів потріскались вуста.
Барвистих лук не знають твої весни,
І світить спека ребрами моста.
Голос криниці, чого ти замовк?
Руки шовковиць, чого ж ви заклякли?
Вікна забиті, і висить замок —
Ржава сережка над кігтиком клямки.
(З творів Л. Костенко)
Мотивація навчальної діяльності.
Бліцопитування.
Дайте відповіді на питання:
• Що передбачає процес читання? (Сприймання
писемного повідомлення, визначення актуальної інформації, її засвоєння).
• Пригадати види читання: вивчального,
ознайомлювального, вибіркового? (Від комунікативних завдань, що їх необхідно
розв’язати.)
Вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні та
пізнавальні вправи).
Вимоги до виразного читання
1. Відтворення емоційної насиченості твору
(внутрішнє «бачення», робота творчої уяви читця – особливо поетичного тексту).
2. Розуміння ідейно-художнього смислу, а не лише
фактичного змісту тексту.
3. Вміння висловити
особисте ставлення, передати зміст і настрій слухачам.
Процес підготовлення до виразного читання може
включати складання партитури, що є сукупністю умовних знаків, за допомогою яких
роблять розмічування тексту, щоб запобігти можливим помилкам у процесі його
читання.
Партитура художнього тексту – це графічне
відтворення звучання художнього твору. Складаючи партитуру, позначають паузи,
наголоси, підвищення й зниження тону, інтонаційні переломи тощо. Партитурні
позначки допоможуть учителеві в процесі навчання учнів, особливо коли треба
показати, як здійснити інтонаційну фігуру, що не визначена розділовим знаком.
Скласти партитуру – означає розмітити текст умовними позначками, які
допомагають уникнути логічних помилок у процесі повторних читань.
Складання партитури розпочинається із розчленування
тексту на частини, періоди, ланки, мовні такти.
Паузи:
а) кома – ледь помітна пауза (позначка – /);
б) двокрапка й тире – помітна пауза (позначка – //).
в) крапка – явна пауза із інтонацією завершеності
(позначка – ///).
Тон читання:
а) підвищення тону – стрілка вгору (↑);
б) зниження тону – стрілка вниз (↓);
в) рівний тон – горизонтальна стрілка (→).
Пам’ятка «Як навчитися виразно читати віршові твори»
1. Вдумливо прочитай вірш.
2. З’ясуй лексичне значення не зрозумілих тобі слів.
3. За змістом та ідеєю твору визнач настрій, з яким
читатимеш твір.
4. У кожному рядку визнач (підкресли олівцем)
стрижневе слово, тобто слово, на яке падає логічний наголос (слово, яке слід
інтонаційно голосом виокремити, бо воно найвагоміше в рядку чи реченні).
5.Позначити паузи.
6. Визначити тон.
7. Прочитай кілька разів з дотриманням вимог усіх
позначок.
8. Читаючи ,уявляй картини, які виникають, і
запам’ятовуй їх послідовність.
Пам’ятка декламатора
1. До читання напам’ять повтори про себе текст
вірша.
2. Перед тим як декламувати, займи зручну й
правильну позу (стань рівно, розправ плечі, набери потрібну кількість повітря).
3. Назви автора й твір, який читатимеш.
4. Читання вірша можеш супроводжувати жестами, проте
рухи рук мають бути стриманими, не втомлювати й відволікати слухача.
5. Не поспішай під час читання, набирай повітря
рівними частинами під час пауз.
6. Декламуючи, уявляй картини, які озвучуєш, і з
відповідним темпом і настроєм передавай їх.
7. Не варто занадто голосно читати вірш, оскільки
майстерність у читанні художнього твору визначається передусім темпом,
інтонацією, дотриманням пауз, настроєм, а також мімікою, жестами та ін.
Розмічання мовних тактів (скісні риски) і читання за ними потрібні для того,
щоб змусити учня аналізувати фрази і вникати в їх суть.
Позначити партитуру тексту.
В.Симоненко «Ти знаєш,що ти- людина».
Ти знаєш, що
ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж -не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Зберіть
«розсипаний» текст так, щоб з нього вийшли завершені речення. Продовжте
висловлювання, зберігаючи авторську тональність. Визначте тему, стиль, тип
мовлення. Відповідь обґрунтуйте. Свої міркування підкріплюйте словами з тексту.
Ліс, фільтр, пречудовий, біологічний, повітря.Це,
велетенська, де, унікальна, найскладніші, й, універсальна, лабораторія,
процеси, відбуваються, безперервно, й, біологічні, яких, від, доля, залежить,
всього, на, живого, землі. Життєпис, біографія ,академічною,це бути, художньою
може, популярною.
Прочитайте текст. Визначте його стиль, тип і жанр,
тему й основну думку.
Куди ти
ділась, річенько? Воскресни!
У берегів потріскались вуста.
Барвистих лук не знають твої весни,
І світить спека ребрами моста.
Голос криниці, чого ти замовк?
Руки шовковиць, чого ж ви заклякли?
Вікна забиті, і висить замок —
Ржава сережка над кігтиком клямки.
(З творів Л. Костенко)
Зразки інших текстів.
I.
ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ ЦІННОСТІ У ПОЕЗІЇ Л. КОСТЕНКО
Незбагненна сила поетичного слова. Ніжне і
гнівно-обурливе, пристрасне і розчулене, воно обережно торкається
наипотаємніших струн у наших серцях, викликаючи мелодії радості, смутку,
любові, надії.
У кожного з поетів свій неповторний
голос, своє особливе бачення світу. Читаючи вірші Тараса Шевченка і Лесі
Українки, В. Симоненка і М. Вінграновського, І. Драча і Д. Павличка, ми бачимо
багатовимірність, різнобарвність усього, що нас оточує, учимося відчувати,
сприймати напівтони і напіввідтінки, глибше усвідомлюємо неповторність кожної
миті життя. Українську поезію сьогодні важко уявити без Ліни Костенко (народ.
1930 р.). У її дивовижному за красою і силою поетичному голосі гармонійно
поєдналися зворушлива ніжність жінки і твердість духу справжнього борця,
філософська заглибленість у проблеми буття і пристрасна емоційність трибуна.
Ліна Василівна Костенко народилася у
містечку Ржищеві на Київщині в учительській родині. 1936 р. сім'я переїхала до
Києва, де дівчина закінчила середню школу, навчалася в педагогічному інституті.
Протягом 1952—1956 рр. Ліна Костенко вчилася в Московському літературному
інституті, який закінчила з відзнакою. Вона почала рано друкуватися — ще
навчаючись у школі. Перша збірка поетеси «Проміння землі» вийшла друком 1957 р.
Серед інших відомих її збірок — «Над берегами вічної ріки» (1977),
«Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), «Вибране» (1989).
За роман у віршах «Маруся Чурай» і збірку
поезій «Неповторність» 1987 р. Ліна Костенко удостоєна Державної премії ім. Т.
Г. Шевченка. Її твори перекладалися мовами багатьох народів світу.'
Непросто складалася творча доля поетеси.
Після блискучого успіху перших трьох книжок — тяжкий шістнадцятирічний період
замовчування. Твори Ліни Костенко забороняли друкувати, дві її збірки були
«розсипані» уже після набору. Але мужня жінка, самобутня поетеса витримала і
цькування влади, і несправедливі закиди критики, і пасивне мовчання «юрби».
Сьогодні Ліна Василівна — один із найулюбленіших українських поетів. Щире
захоплення читачів викликає сила і яскравість її творчого обдарування, велич і
благородство духу.
Реферат
II. Дрога Ліно Василівно!
Хочу приєднатися до усіх вітань, які ллються на вашу адресу. Ви заслужили на
Всенародне визнання. Я горджуся, що така геніальна поетесса є дочкою України.
Думаю, Ви прожили життя гідно, адже Ви залишили в серцях людей вічне і
невмируще. Чесно кажучи, з невимовною насолодою читаю і декламую Ваші вірші,
вони для мене такі близькі... Хочеться перечитувати їх по сто раз, бо вони
простогеніальні!!! Хотіла б мати хоч трішечки тієї мудрості, яка присутня у
Вас. Складно щось більше казати...тут слова не мають змісту. Просто варто
подякувати Вам за працю, за ті усмішки і роздуми, які були викликані Вашими
віршами, за те, що маю змогу насолоджуватися творіннями Вашої душі.
Щиро
Ваша, Сусул Олена.
ДякуюВам!)
III. Життя іде
і все без
коректур.
І час
летить, не стишує
галопу.
Давно нема
маркізи Помпадур,
і ми
живем уже після
потопу.
Не знаю
я, що буде
після нас,
в які
природа убереться шати.
Єдиний, хто
не втомлюється, – час.
А ми
живі, нам треба
поспішати.
Зробити щось,
лишити по собі,
а ми,
нічого, – пройдемо,
як тіні,
щоб тільки
неба очі голубі
цю землю
завжди бачили в
цвітінні.
Щоб ці
ліси не вимерли,
як тур,
щоб ці
слова не вичахли,
як руди.
Життя іде
і все без
коректур,
і як
напишеш, так уже
і буде.
Але не
бійся прикрого рядка.
Прозрінь не
бійся, бо вони
як ліки.
Не бійся
правди, хоч яка
гірка,
не бійся
смутків, хоч вони
як ріки.
Людині бійся
душу ошукать,
бо в цьому
схибиш – то
уже навіки Л. КОСТЕНКО
IV. Святая славная и
всехвальная великомученице Христова Варваро! Собраннии днесь в храме твоем
Божественнем людие и раце мощей твоих покланяющиися и с любовию целующии,
страдания же твоя мученическая и в их Самаго страстоположника Христа, давшаго
тебе, не точию еже в Него веровати, но и еже по Нем страдати, похвалами
ублажающе, молим тя, известная желания нашего ходатаице: моли с нами и о нас
умоляемаго от Своего благоутробия Бога, да милостивно услышит нас, просящих Его
благостыню, и не отставит от нас вся ко спасению и житию нуждная прошения, и
дарует христианскую кончину животу нашему безболезненну, непостыдну, мирну,
Божественных Таин причастну, и всем на всяком месте, во всякой скорби и
обстоянии, требующим Его человеколюбия и помощи, великую Свою подаст милость,
да благодатию Божиею и твоим теплым предстательством, душею и телом всегда
здравии пребывающе, славим дивнаго во святых Своих Бога Израилева, не
удаляющаго помощи Своея от нас всегда, ныне и присно и во веки веков. Аминь.
V. Вирок у справі Василя
Стуса. (1972 рік)
[
Друкується за виданням: «Погром в Україні, 1972-1979», стор. 30-37. ]
Іменем
Української Радянської Соціялістичної Республіки, 1972 року, вересня, 7 дня.
Судова колегія по кримінальних справах Київського обласного суду в складі:
голови
– Дишель Г.А.,
народніх
засідателів – Войтенко А.П., Самченко І.,
при
секретарі – Кухарській Т.Г.,
з
участю прокурора – Погорілого В.П.,
адвоката
– Кржепіцького С.М.,
розглянула
в закритому судовому засіданні в м. Києві справу по обвинуваченню Стуса Василя
Семеновича. 8 січня 1938 року народження, уродженця села Рахнівки Гайсинського
району Вінницької области, з селян, українця, громадянина СРСР, безпартійного,
з вищою освітою, одруженого, що має сина 1966 року народження, мешканця м.
Києва, вул. Львівська 62, кв. 1, що працював старшим інженером відділу
технічної інформації республіканського об'єднання Укроргтехбуд матеріяли,
раніше не судимого, – в злочині, передбаченому ст. 62 ч. 1 КК УРСР.
Матеріялами
попереднього і судового слідства колегія встановила: підсудний Стус, проживаючи
в місті Києві, на грунті антирадянських переконань і незадоволення існуючим у
СРСР державним і суспільним ладом, з метою підриву і ослаблення радянської
влади, починаючи з 1963 року і до дня арешту в січні 1972 року – систематично
виготовляв, зберігав і розповсюджував антирадянські наклепницькі документи, що
порочили радянський державний і суспільний лад, а також займався антирадянською
агітацією в усній формі.
Так,
за період 1963-72 років написав і зберігав у себе на квартирі до дня арешту 14
віршів, а саме: «Доволі ситий вже по горло», «Безпашпортний і закріпачений в
селі конає рідний люд», «Опускаюсь – ніби піднімаюсь», «Розмова з другом»,
«Коли багряніла українська революція», «Комуністи вперед», «Режисер із
людожерів», «Кубло бандитів», «Три С – неначе жарт», «Наша нація –
найпередовіша», «На історичному етапі», «Між божевіллям і самогубством», «Від
радости – у степ», «Ви ходили до Петлюри», в яких порочить радянський державний
і суспільний лад, зводить наклеп на умови життя радянського народу, на КПРС і
Конституцію СРСР.
У
1965-72 рр. написав 10 документів антирадянського наклепницького змісту, в тому
числі: два листи, що починаються словами «Шановний Петре Юхимовичу», рукописи
«Привид бродить по Европі», «Ми живемо в дуже цікаву епоху», «Ми живемо в час
парадоксів», «Франція – це я», «Відвідини. Лекція на заводі», «Це існування є
злочином», «Існує тільки дві форми», «Якийсь киянин».
VI. Равнєніє на трибунуІ
все-таки парад потрібен. Державне свято, 20-ліття Незалежності, як же без
параду? Це ж фактично перша така урочиста дата — повноліття молодої держави.
Люди повинні побачити її честь і славу, їїоборонну міць, її провідників і
достойників, відчути ритм карбованих кроків у самому серці столиці. Досі ж так і
було, а на ювілей не буде?!Отже, треба споруджувати трибуну. Там, де й завжди,
під величавим монументом Незалежності. На трибуні мають стояти всі чотири
президенти нашої держави і приймати парад.Не хочуть військовий, на військовий
немає коштів, — то в нас же є ціла армія державотворців. 20 років працювали,
здійснювали реформи, творили демократичну правову державу, яка посіла гідне
місце у світі.Стрункими рядами мають пройти депутати всіх скликань на чолі зі
спікерами, помічниками й заступниками, зі всім штатом й апаратом Верховної
Ради, фракціями й комітетами, тушками й перебіжчиками. Секретаріати й
Адміністрації всіх президентів із відділами й колегіями, нацрадами й
консультантами, речниками, радниками й референтами. Міністри всіх урядів на
чолі з прем’єр-міністрами, судимими й несудимими, тут сущими й деінде. Усі
розлогі гілки влади, на яких рясно повсідалися керівники й управлінці всіх
рангів і спеціалізацій. Словом, усе те воїнство, завдяки якому Україна
тріумфально здобулася на четверте місце серед найгірших економік світу й за
різними показниками доганяє як не Гвінею, то Гондурас. Щоб народ міг побачити,
кого він годував й утримував 20 років, чиї засідання, пільги й закордонні
вояжі, державні дачі й курорти так щедро оплачував. І замислився, урешті, чи
варто годувати таку армію ще й наступні 20 років.Має продемонструвати свої
досягнення судова гілка влади, генеральні прокурори й заступники, судді,
слідчі, а також міліція, Служба безпеки, усі розділи й підрозділи державної
охорони, — теж ціла армія, що стоїть на сторожі законів і покликана вберегти
суспільство від внутрішніх і зовнішніх небезпек. Високо над собою вони мають
пронести
портрети Ґонґадзе й Александрова, Чорновола й Гетьмана, усіх убитих і
закатованих у відділах міліції, померлих і зниклих за нез’ясованих обставин. Та
й самовбитого двома пострілами в голову Кравченка, і Кирпу, і Кушнарьова, чиї
загадкові загибелі багато чого б прояснили в чорних кросвордах нашого
правосуддя.Конституційний Суд у червоних мантіях мав би нести перекинуту догори
дриґом Конституцію, інтерпретовану в різний спосіб залежно від поточних потреб
влади.Мають пройти судді-колядники з торбами грошей на плечах, спіймані й не
спіймані на гарячому функціонери й корупціонери, кожен із тавром свого злочину,
тримаючи рівняння на президентів своєї країни, які теж стоять на трибуні з
вивісками на шиях, — хто що здав за ці 20 років. Хто флот і ядерну зброю, хто
промисловість і стратегічні об’єкти, хто помаранчеву революцію, хто взагалі
Україну.Так що, мабуть, це було слушне рішення — скасувати військовий парад, бо
то ж було хоч приїде президент якої із сусідніх держав, привітає султан Брунею.
Все ж таки міжнародний рівень. А тепер навіть президент Росії навряд чи приїхав
би. Бо ж як не здавай Україну, все одно братній державі хочеться, щоб її просто
не було. І в Європі тепер ми — ізгої, пристойні політики із тутейшими на
трибуну не стануть. Ліна Костенко
Підсумки уроку.
Коментарі
Дописати коментар