Власний вірш "Душевна сповідь"

Душевна сповідь

Моєму коханому присвячую - Лушні Миколі Володимировичу …
Цей вірш про нього і для нього …
Подарунок до Дня народження,яке він святкуватиме 24 липня

Люблю я пісню сонячного літа,
Сповиту в щедрім мареві дощів,
Люблю волошки в серці мого жита
І срібло рос на зелені полів.

Люблю співочі ранки у діброві
І сонний гуркіт потяга в степу,
Люблю зірки,розкидані в полові
Хмільного неба в сонячнім саду.

Люблю із півнем прокидатись вранці,
Пройтись босоніж по густій росі,
Вдивлятись в горизонт , ловити в танці
Гаряче сонце у своїй руці.

Люблю розливи грому в хмарі грізній,
А ще - сліпучо-білий вишні цвіт,
Люблю свій Конотоп у тузі пізній,
Коли вже облітає жовтий світ.

Люблю розкішні польові простори
І мерехтіння щирих зір ясних.
Дивлюся в небо - і до болю в скронях
Так хочеться долинути до них.

Дивлюсь на верби – і спадає втома,
І соловей у тузі теж затих,
А серце шепче: «Ти у себе вдома», -
Аж в грудях стрепенеться тихо вдих.

Люблю розкішні клумби на узбіччях
І верби ці,розкидані Творцем,
Люблю, як розквітають рясно сливи
І доторкаються до серця горобцем.

Люблю я веселковий цвіт заграви,
А ще - дивитись на нічний вогонь,
Люблю я Конотоп в годину слави
І в дні журби,негоди і погонь.

Коли далеко від дому,згадаю
Тонкого стану вербную красу,
Її я ні на що не проміняю
І не забуду,в серці пронесу.

Мій Конотоп,моя сердечна рано,
Я так люблю тебе,як сонце – неба край,
Люблю,як грізне море землю любить,-
Для мене ти-це справжній Божий рай!

Світлана Лушня,м.Конотоп