Твір за поемою "Слово о полку Ігоревім" або за мистецькою спадщиною Г.Сковороди

Дев'ятнадцяте листопада

Класна робота

Контрольна робота №2

Твір за поемою "Слово о полку Ігоревім" або  за мистецькою спадщиною Г.Сковороди

Теми творів( вибрати одну ):

1.Образ руської землі в поемі "Слово о полку Ігоревім"

2."Світ ловив мене ,та не впіймав"(за висловом Г.Сковороди)

3.Чи актуальні християнські цінності в сучасному світі інформаційних технологій?(за творчістю Г.С.Сковороди)

4. “Слово про похід Ігорів” – героїчна поема кінця XII ст., одна з найвідоміших пам’яток давньоруської літератури.

5.Образ князя Ігоря у поемі «Слово о полку Ігоревім».

6.Пошуки людського щастя у роздумах Григорія Сковороди

Презентація "Як писати твір" 

Зразки учнівських творів

Пошуки людського щастя у роздумах Григорія Сковороди
Кожна людина народжується на цей світ для щасливого життя. Але чи кожен знаходить це таке нетривке, оманливе, загадкове щастя? Бо для одних воно вимірюється кількістю золота, грошей, межами влади, для інших воно у славі, для когось – у мудрості та знаннях. Чий вибір вважати правильним?
Просвітитель-гуманіст, «український Сократ», філософ Г.С. Сковорода прагнув віднайти формулу щастя, яка б допомогла людству в його пошуку. У трактаті «Начальная дверь ко християнському добронравию» філософ відзначав, що весь світ складається
з двох натур одна – видима, друга – невидима. Видима натура уособлювала в собі предмети і явища матеріального світу, а невидима -це бог, дух, розум, істина. У світі, за твердженням Сковороди, немає нічого випадкового, надприродного, все взаємопов’язано.

 Щастя -це висока мета життя, ідеал, вершина, до якої людина прагне. У байці «Кукушка и Косик» Сковорода відзначив: «Щаслив, кто сопряг сродную себе частную должность с общею. Сія єсть истинная жизнь». Тобто заклик «пізнай себе», своє призначення в світі є провідним у творчому доробку мислителя. Кожна людина таїть у собі неоціненні скарби. Самопізнання потрібне
людині, щоб визначити своє покликання у світі: «А если кого своя должность не веселит, сей, конечно, не к ней сроден, ни друг ея верный…, так и не щаслив». Шлях до щастя нелегкий, він прокладений крізь перепони, долаючи які людина досягає жаданої мети.
Призначення людини, на думку філософа, визначається волею Божою та природою. «По разным природным склонностям и путь жития разный»,- підкреслює Сковорода в байці «Колеса часовій». А пізнати свої нахили, здібності до певного виду діяльності, знайти в ній «сродну роль», а отже, і своє щастя та задоволення. Тобто, праця, навіть найпростіша, може звеличувати людину, бо насолоду від добре зробленої речі, якоїсь справи ні з чим не можна порівняти. Бо людина покликана насамперед працювати заради душевного задоволення, а не для матеріальних потреб. Таким чином, просвітитель підніс і розвинув далі ідею «пізнай себе самого», висунуту давньогрецькими філософами Сократом та Платоном.
Якими глибоко нещасливими бувають люди, які через збіг обставин змушені займатися «не своєю» працею. У байці «Орел и черепаха» згадується факт, що Черепаха розбилася, впавши на землю тому, що «принялася за оное не по природе».
Але часто люди, що самовіддано віддають себе улюбленій справі, часто не вимагаючи матеріальної винагороди, викликають нерозуміння оточуючих. У байці «Пчела и Шершень» відтворений діалог між мудрою людиною й тією, яка живе за рахунок інших. Бджола намагається працювати не стільки для задоволення власних потреб, скільки заради того, що плоди її роботи «для людей полезньї».
У цій же байці Г. Сковорода згадує про римського державного діяча і письменника Катона Старшого (234-149 до н.е.), про якого Цицерон писав у творі «Про старість». На питання: «Старик Катон чем мудр и щаслив?» дає таку відповідь: «Не ізобилієм, ни чином,- тем, что последует натуре».
Отже, погляди філософа на пошуки щастя в житті хтось сприйматиме остаточно, хтось – частково.
Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя;
Але щасливіший, хто вміє користуватися ним.
А якщо комусь потрібен дороговказ у країну омріяного щастя, то в працях славетного Г.С. Сковороди і можна знайти його. Бо завжди розум потрібно «чимсь займати».
Займи його тим, над чим міг би добре попрацювати.
Але гарним і не надмірним.
Так ти уникнеш найлютішої нудьги
І зможеш досягти щасливого життя,-
звучить через століття заклик філософа до нащадків. Заклик пізнавати себе, знайти «сродну» працю і бути щасливим всупереч будь-яким перешкодам.

Основи щасливого буття на землі (за творчістю Г.С. Сковороди)

Творчість Григорія Савича Сковороди посідає чільне місце в історії розвитку художньої літератури, філософії та педагогічної думки в Україні.
Більшу частину свого життя Г. Сковорода провів серед простого народу. Де б не з’являвся мандрівний письменник і філософ, всюди він знаходив любов і приязнь людей, бо був мандрівним педагогом-просвітителем.
Чому навчав Сковорода? Умінню бачити гармонію і красу в природі. Щоб змінити макросвіт на краще, треба кожному змінити мікросвіт, тобто себе самого. Пізнай себе, а пізнавши, удосконалюй. Пізнаючи свої нахили, людина правильніше визначить своє місце в суспільстві й принесе найбільшу користь.
Великий філософ доводить, що людина не може бути щасливою, якщо діє всупереч своїй природі. Веління природи – це веління Бога в людині. Пізнання природи – це пізнання Бога.
Так, у поетичній збірці «Сад божественних пісень» ліричний герой у пошуках правди, добра, щастя. Він, як і автор, великий народолюбець, гуманіст, кличе до єднання людини з природою.
У багатьох поезіях автор милується красою рідної природи, духовно збагачується її чарами: «Гей, поля, поля зелені» та «Ой пташко жовтобока»:
Гей, поля, поля зелені.
Зелом, квітом оздоблені!..
Жайворонок над полями!
Соловейко над садами…
Для Г. Сковороди не може бути людина щасливою, коли вона закріпачена.
У поетичному творі «Всякому місту звичай і права» автор зауважує, що щастя кожний розуміє по-своєму: здирники, бюрократи «безумно стягають поля», купці і лихварі обманюють трудящих, чиновники та юристи зловживають своїм становищем; для поета головне – жити «з ясним розумом».
У байці «Бджола і шершень» письменник стверджує, що без праці людина не може мати щастя і морального задоволення, працювати повинен кожен за покликанням, за нахилами й обдаруванням.
У «Розмові, званій Алфавіт чи Буквар світу» автор ставить філософське питання: «Бути щасливим – пізнати себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою». Вихідна позиція філософа така: «Природа – всьому початкова причина і рушійна сила». Любов – «найважливіше джерело людського щастя».
Основа нашого щасливого буття на землі – здорова душа, бо
з хворої душі виникають тільки хвороби.
Твори великого любомудра допомагають нам збагнути шляхи і способи досягнення щастя, без якого наше життя немає сенсу.