Позакласне читання Поезії Артема Полежаки,Олександра Ірванця,Сергія Жадана
Артем Полежака читає вірші зі своєї нової збірки "Навісні пісні"
(2.04,2018,Львів)
Артем Якович Полежака (нар. 24 вересня 1975, Харків) — український поет. Автор поетичних збірок «Стіхи о жизні» (2016) та «Навісні пісні» (2018). Твори пише українською й російською мовами.
Народився 24 вересня 1975 року в Харкові, де провів своє дитинство. 2000 року закінчив Харківський інститут інженерів комунального будівництва за спеціальністю «архітектор». Під час студентських років активно виступав у «КВН».
Наприкінці 2000-х років Артем починає часто виступати з особистими віршами і стає відомим, як переможець численних поетичних слемів (в Києві, Хмельницькому, Миколаєві, Харкові й інших містах). Є активним учасником різноманітних акцій громадянської непокори, зокрема проти законопроєкту «Про мови в Україні» 2010 року.
Полежака мешкає в Києві. Багато виступав перед різноманітною аудиторією: від школярів до мешканців геріатричного пансіонату та ув'язнених. З початком російської агресії на сході України регулярно брав участь в різноманітних артдесантах, виступаючи перед військовими.
2011 року з гуртом «Барабас» записав та випустив диск «Весна, Любов, Полежака». Полежака і гурт «Барабас» здійснили всеукраїнський тур (Київ, Житомир, Львів, Донецьк, Дніпро, Харків), після чого проєкт «Полежака+Барабас» успішно саморозпустився.
З 2014 року Артем регулярно їдить у зону АТО виступати перед українськими воїнами.
2016 року нарешті побачила світ його перша повноцінна поетична збірка «Стіхи о жизні» видавництва «Люта справа».
Автор текстів пісень таких виконавців, як «Kozak System», Орест Лютий, «Телері», «Бумбокс».
1 березня 2018 року у світ вийшла друга поетична збірка Артема «Навісні пісні».
Нагороди[ред. | ред. код]
Лауреат Міжнародної літературної премії ім. Олеся Ульяненка за порно-поему «Jenna».
Переможець конкурсу «Стоп цензурі!» 2014 року в номінації «Вірш».
Антології та збірки[ред. | ред. код]
- «Антология фестиваля Синани-фест» (Ялта, 2007)
- «Харківська барикада № 2: Антологія сучасної літератури» (Факт, 2008 — м. Київ)
- «Аморалка»: збірка прози й поезії різних авторів (Фоліо, 2010. — 315 с. — м. Харків)[1]
- «Березневі коти: Антологія ЕротАртФесту» (Ліра, 2010 — Ужгород)
- «Вечір іронічної поезії V.I.P.»: поетична збірка різних авторів (Зелений Пес, 2011. — 88 с. — м. Київ)
- «Майдан. Революція духу»: Антологія (Наш Формат, 2014 — м. Київ)
- «Мистецький барбакан. „Трикутник 92“ Антологія» (Люта Справа, 2015 — м. Київ)
- «Листи з України»: поетична антологія (Крок, 2016 — м. Тернопіль)
- «Шатры Иакова», Український центр вивчення історії голокосту (АРТ КНИГА, 2017 — м. Київ)
Дискографія[ред. | ред. код]
- «Весна, Любов, Полежака» (2011) спільно з гуртом «Барабас»[2]
Див. також[ред. | ред. код]
Міжнародна літературна премія імені Олеся Ульяненка
Громадська позиція[ред. | ред. код]
У червні 2018 записав відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[3]
23 серпня 2021 взяв участь у фестивалі «Ти у мене єдина» в Сєвєродонецьку, підтримавши своїм виступом встановлення рекорду з наймасовішого виконання пісні Володимира Івасюка «Червона рута», коли цю пісню на центральній площі міста одночасно заспівали понад 5200 виконавців.[4]
Посилання[ред. | ред. код]
- https://www.facebook.com/artem.polezhaka — сторінка Артема Полежаки на Facebook
- https://ukr.lb.ua/culture/2016/11/01/349515_artem_polezhaka_yak_matyukatis.html — інтерв'ю Юркові Космині
- Артем Полежака: Я з жахом уявляю собі людину, яка самозабутньо занурюється в томик поезій Полежаки
- https://wz.lviv.ua/interview/126862-artem-polezhaka-ne-u-kozhnoi-liudyny-ie-shans-buty-heroiem-ale-kozhna-maie-mozhlyvist-ne-staty-lainom — інтрев'ю для «Високого Замку»
- https://www.youtube.com/watch?v=NSZoiHbrQHY — програма За Чай.com / 12.10.2017
- https://www.youtube.com/watch?v=TGpBjfWHjHw — інтерв'ю Остапу Дроздову
- https://www.youtube.com/watch?v=7-kfmwyoHeY&t=778s — зустріч з Дмитром Корчинським
- https://www.youtube.com/watch?v=NUIdSVjKzKM — Артем Полежака в програмі «МінКульт»
- https://www.youtube.com/watch?v=ARl6CzsqjNo — мультфільм «Історія України» на вірші Артема Полежаки
Ірванець Олександр – гість програми «Чернівці сьогодні» ( 2 відео)
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 24 січня 1961 року у Львові. Виростав у Рівному. Закінчив 8 класів Рівненської СШ № 18 (1976), Дубенське педагогічне училище (1980) та Літературний інститут імені Горького (Москва, 1989). Після випуску із педагогічного училища кілька років вчителював (1980-ті роки)[3].
Твори перекладалися англійською, німецькою, французькою, шведською, польською, чеською, білоруською, російською, італійською, хорватською мовами. Наприклад, роман «Рівне/Ровно» у 2006 році було перекладено польською мовою і на сьогоднішній день вже двічі видано в Польщі видавництвом «Prószyński i S-ka».[3][4]
17 квітня 1985 разом із Юрієм Андруховичем та Віктором Небораком заснував літературне угруповання Бу-Ба-Бу. Підскарбій Бу-Ба-Бу.
З 1993 року постійно мешкає в Ірпені під Києвом.
З початку 2000-х працює в жанрах драматургії та прози. Автор понад двох десятків книг та численних публікацій у часописах і альманахах Європи й Америки. П’єси Олександра Ірванця були поставлені у різних країнах, зокрема у Німеччині, Україні та Польщі.[3]
Відомий Facebook-блоґер[5].
Є членом білоруського ПЕН-клубу, Українського ПЕН, героєм пісні гурту ВІА «ОВВА»[6].
Одружений з художницею Оксаною Цюпою.
Творчість[ред. | ред. код]
Книги[ред. | ред. код]
- «Вогнище на дощі» (Львів: Каменяр, 1986)
- «Тінь великого класика» (Київ: Молодь, 1991)
- «Рівне/Ровно (Стіна)» (2001; Львів: Кальварія, 2002)
- перевидання (Київ: Факт, 2006)
- перевидання (Харків: Фоліо, 2010)
- «Вірші останнього десятиліття» (Львів: Кальварія, 2001)
- «П'ять п'єс» (Київ: Смолоскип, 2002)
- «Очамимря: Повість та оповідання» (Київ: Факт, 2003)
- «Любіть!..» (Київ: Критика, 2004)
- «Лускунчик-2004» (Київ: Факт, 2005)
- «Преамбули і тексти. Збірка поезій» (Київ: Факт, 2005)
- «Хвороба Лібенкрафта», роман (Харків: Фоліо, 2010)
- «Мій хрест» (Харків: Фоліо, 2010; серія «Графіті», післямова Сергія Жадана)
- «Сатирикон — ХХІ» (Харків: Фоліо, 2011)
- «П'яте перо» Вибрана есеїстика (Луцьк: Твердиня, 2011)
- «Пісні війни»: вірші останніх років (Київ: Дух і літера, 2014)
- «Харків 1938» (Київ: Laurus, 2017)
«Сатирикон ХХІ» (2011)[ред. | ред. код]
Після видання «Сатирикон — ХХІ» (2011) здійснив всеукраїнський тур з презентацією книги, і протягом 24 березня — 19 квітня 2011 року представляв видання у Житомирі (Житомирська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олега Ольжича), Вінниці (книгарня «Є»), Луцьку (бібліотека Волинського національного університету ім. Лесі Українки), Тернополі (книгарня «Ярослав Мудрий» та арткафе «Коза»), Луганську (Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, бібліотека Українсько-канадського центру «Відродження»), Дніпропетровську (Національний гірничий університет України, Дніпропетровський музей «Літературне Придніпров'я»), Харкові (книгарня «Університетський будинок книги», книгарня «Є»"), Львові (магазин «Книги Фоліо», книгарня «Є»"), Рівному (Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека), Києві (Інститут журналістики, Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка, книгарня «Є»)[7][8].
Книгу видано до його 50-річного ювілею письменника та 30-річчям його творчої діяльності видавництвом «ФОЛІО», яке й організувало тур підтримку цього видання. Книга «Сатирикон-XXI» містить основний масив доробків письменника, як прозових, так і поетичних. Окрім творів, виданих раніше (романів, оповідань та віршів автора), до цієї книжки увійшли нові твори. Серед нових доробків, зокрема, у «Сатириконі» представлені поема «Білорусь» та оповідання « Play the game»[7].
Книги у перекладах[ред. | ред. код]
- Ołeksandr Irwaneć «Recording i inne utwory» (Kraków: Księgarnia Akademicka, 2001)
- Ołeksandr Irwaneć «Riwne / Rowno» (Warszawa: Prószyński i S-ka, 2006; 2007)
- Аляксандар Ірванец «Роўна/Ровно». Выбраныя творы. Пераклад з украінскай Уладзімера Арлова. (Мінск, Выдавец Зьміцер Колас, 2007.)
- Oleksandr Irvanec` «Pet kazalisnih komada». S ukrainskog izvornika preveo Aleksa Pavlesin. (Zagreb, rujan 2010.)
- Oleksander Irvanec «NEPRIČAKOVANI VERZI». Prevedel Borut Kraševec. Ljubljana, Študentska založba, 2012.
- Ołeksandr Irwaneć «Choroba Libenkrafta» Wroclaw, Biuro literackie, 2013
Переклади[ред. | ред. код]
Перекладає з білоруської, польської, російської, французької та чеської мов.
З російської:
- Григорій Остер «Шкідливі поради» (Київ: Видавництво «Школа», 2002)
- Григорій Остер «Задачник з математики» (Київ: Видавництво «Школа», 2002)
- Олег Грігор'єв «Ґави і роззяви» (Київ: Грані-Т, 2008)
З білоруської:
- Васіль Бикав «Ходільці: оповідання» (Київ: Факт, 2005)
- Уладзімір Арлов «Реквієм для бензопилки» (Київ: Факт, 2005)
- Уладзімір Арлов «Краєвид з ментоловим ароматом» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2021)
З польської:
- Януш Корчак «На самоті з Богом. Молитви тих, котрі не моляться» (Київ: Дух і літера, 2003)
- Януш Ґловацький «Четверта сестра» (2007)
- Януш Ґловацький «Антигона в Нью-Йорку» (2008)
- Януш Ґловацький «З голови» (Львів, «Астролябія» — 2009)
СЕРГІЙ ЖАДАН "ПТАХ"
Сергі́й Ві́кторович Жада́н (23 серпня 1974, Старобільськ Ворошиловградської області, Українська РСР, СРСР, нині Україна) — український письменник[2], перекладач, громадський діяч, фронтмен гуртів «Жадан і Собаки» та «Лінія Маннергейма». Автор романів «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія», «Інтернат», поетичних збірок «Цитатник», «Ефіопія», «Життя Марії», «Тамплієри», «Антена», «Список кораблів» та інших.
Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені більше ніж двадцятьма мовами, зробивши автора одним із найвідоміших сучасних українських письменників. Сергій Жадан є також активним організатором літературного життя України та учасником мультимедійних мистецьких проєктів. У 2017 році він заснував «Благодійний фонд Сергія Жадана». Ведучий на радіо «Тризуб ФМ», «Радіо НВ».
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 23 серпня 1974 року в українськомовній родині. Дитинство минало у Старобільську, Ворошиловградської області (сучасна Луганська). У часи Перебудови 1990–1991 років поширював у містечку рухівські газети та національну символіку.
Згодом, задля навчання в університеті, переїхав до Харкова. 1996 року закінчив Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, факультет українсько-німецької філології.
З 1996 до 1999 року навчався в аспірантурі цього ж університету. Захистив дисертацію, присвячену українському футуризму: «Філософсько-естетичні погляди Михайля Семенка» (2000 рік)[3].
Із 2000 року — викладач кафедри української та світової літератури університету.
Із 2004 року — письменник.
У березні 2008 року роман Жадана «Anarchy in the UKR» в російському перекладі увійшов в «довгий список» російської літературної премії «Національний бестселер» (номінатора виступив російський письменник Дмитро Горчев). Ця ж книга в 2008 році увійшла в шорт-лист і отримала почесну грамоту конкурсу «Книга року» на Московській міжнародній книжковій виставці-ярмарку.
У травні 2010 року журнал «GQ» вдруге висунув Жадана на звання «Людина року» в номінації «Письменники» за книгу «Червоний Елвіс» (перше висунення відбулося у 2008 році за «Anarchy in the UKR»). Критики називають Сергія Жадана одним з найкращих літераторів з країн колишнього СРСР, відзначають його вміння бути своїм як для простої, так і для освіченої аудиторії. Особливу похвалу і підтримку отримав його роман «Ворошиловград», який було названо маніфестом цілого покоління.
З 2016 до 2019 року був членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка[4].
11 лютого 2017 року Сергій Жадан був затриманий у Мінську та отримав заборону на в'їзд[5], проте наступного дня заборону на в'їзд скасували[6].
Живе і працює в Харкові. Регулярно виступає зі своїми творами в різних містах України та Західної Європи — в тому числі в супроводі українських музикантів (зокрема, ска-панк-групи «Жадан і Собаки»).
У травні 2017 року «За особливий внесок у українську культуру та стійкість громадянської позиції» було нагороджено премією Василя Стуса[7].
У вересні 2017 року відбувся випуск нової книги «Інтернат».
18 грудня 2019 року американський ПЕН- клуб оголосив довгі списки 2020 PEN America Literary Awards. Книга вибраних віршів Сергія Жадана «Те, чим ми живемо, те, заради чого вмираємо» (англ. What We Live For, What We Die For) в перекладі театрального режисера Вірляни Ткач та американської поетеси Ванди Фіпс — серед номінантів у категорії «Перекладена поезія»[8].
У червні 2022 року отримав Премію миру німецьких книгарів (нім. Friedenspreis des Deutschen Buchhandels)[9]. На сайті премії оголосили, що відзнаку присвоєно «за видатну творчість і за гуманітарну позицію, з якою він піклується про людей під час війни і допомагає їм, ризикуючи своїм життям»[10].
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
У 1992 році був одним із організаторів харківського неофутуристського літературного угрупування «Червона Фіра».
Під час Помаранчевої революції Жадан був комендантом наметового містечка у Харкові.
Відомий своїми критичними висловлюваннями і публікаціями проти харківських можновладців Михайла Добкіна та Геннадія Кернеса[11].
Неодноразово висловлював симпатії до анархістів, в багатьох його творах присутні «ліві» мотиви[12][13].
У 2011 році провів акцію проти закону «Про захист суспільної моралі»[14].
Брав активну участь у харківському Євромайдані. Постраждав при захисті будівлі Харківської облдержадміністрації від штурму проросійськи налаштованих активістів. Під час штурму були чутні постріли, над активістами Євромайдану, котрі захищали обласну адміністрацію, чинили самосуд; у результаті за повідомленням Харківської міської ради постраждали 97 осіб: 76 з них було доставлено до лікарень швидкої та невідкладної допомоги, до обласної лікарні. Серед постраждалих був Сергій Жадан, який отримав струс мозку та розсічення голови, можливий перелом носа. Про деталі свого побиття письменник повідомив на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook[15].
Виступав за звільнення з російського ув'язнення незаконно засудженого українського режисера Олега Сенцова[16][17].
Член Українського ПЕН.
З початку російсько-української війни надавав волонтерську допомогу ЗСУ. Заснував благодійний фонд, який підтримує освітні та культурні ініціативи.[18] Зокрема започаткував проєкт «Схід читає» щодо наповнення книжками бібліотек Донецької та Луганської областей.[19]
Піснею «Спи моє дитя [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.]», слова на яку він написав для Руслана Горового, долучився до акції «Так працює пам'ять», присвяченої пам'яті Данила Дідіка і всім, хто віддав життя за незалежність України.[20]
Письменницька і перекладацька творчість[ред. | ред. код]
Пише романи, поезії, есеї. Темою творів письменника є пострадянська дійсність в Україні. Для стилю Жадана характерний вжиток розмовної та нецензурної лексики.
Роман «Ворошиловград» став книжкою 2010 року за версією «Бі-бі-сі». Презентація роману в Старобільську, на батьківщині письменника, відбулася 7 квітня 2011 року під час Донбас-туру[21], проведеного Правозахисним центром «Поступ» і Літературним угрупованням СТАН у межах Громадської кампанії проти встановлення цензури в Україні. Через тиск місцевої влади деякі виступи, заплановані в рамках Донбас-туру, скасували.
Перекладає поезію з німецької (в тому числі Пауля Целана), англійської (в тому числі Чарлза Буковскі), білоруської (в тому числі Андрія Хадановича), російської (в тому числі Кирила Медведєва, Данилу Давидова) мов.
Тексти Жадана перекладалися німецькою, англійською, польською, сербською, хорватською, литовською, білоруською, російською та вірменською мовами.
У 2014 році в рамках фестивалю відеопоезії CYCLOP брав участь у проєкті «роздІловІ».
Висунення на Нобелівську премію з літератури[ред. | ред. код]
У березні 2022 року Комітет літературознавчих наук Польської академії наук висунув Сергія Жадана на Нобелівську премію з літератури[22][23]. Зокрема, у відозві у зв'язку з можливими наслідками російської агресії проти України мова йшла про таке:[24]:
 | Ми прийняли ухвалу про висунення Сергія Жадана на Нобелівську премію у галузі літератури. Жадан – один серед найвидатніших поетів України та блискучий прозаїк, його твори перекладені багатьма мовами та нагороджувані у світі, – ми переконані, що це письменник щабля Нобелівської премії. Його голос як поета вже багато років має особливе значення для українців. Вільна Україна значною мірою говорить і думає словами Жадана, уважно вслухається у них. Сьогодні поет у своєму Харкові. Він бореться. |  |
Лексика творів[ред. | ред. код]
Лексика, яку використовує Сергій Жадан у художніх творах, різноманітна за тематикою та сферою використання, стилістичним забарвленням і емоційним навантаженням, експресивністю, і саме такий синкретизм, строкатість дають змогу письменникові якнайвиразніше передати свої думки і почуття. Будь-яке слово, використане автором, не є випадковим. Кожна лексема, поєднуючись із іншою, кодує думки, характеризує суть проблеми, а неоднорідність і багатство лексичного складу свідчить про талант письменника, його освіченість, інтелектуальний рівень і національну свідомість, а також відображає багатство мовної картини письменника. Експресивна лексика є одним із найактивніших засобів увиразнення художнього мовлення. Експресивність є однією з ключових ознак поетичних творів письменника[25].
Твори[ред. | ред. код]
- Поетичні збірки
- Генерал Юда (Київ: Український письменник, 1995),
- Цитатник: Вірші для коханок і коханців (Київ: Смолоскип, 1995),
- Пепсі (Харків: Майдан, 1998),
- Балади про війну і відбудову: Нова книга віршів (Львів: Кальварія, 2001),
- Історія культури початку століття (Київ: Критика, 2003),
- Марадона: Нова книга віршів (Харків: Фоліо, 2007) — містить як другу частину переклади з Марціна Свєтліцького, Чарлза Буковськи, Пауля Целяна,
- Ефіопія (Харків: Фоліо, 2009) — містить розділ «Коментарі» з п'ятьма оповіданнями,
- Вогнепальні й ножові (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012),
- Життя Марії: Книга віршів і перекладів [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] (Чернівці: Meridian Czernowitz; Книги — ХХІ, 2015) — до збірки увійшли також переклади з Райнера Марії Рільке та Чеслава Мілоша.
- Тамплієри: Нові вірші, 2015—2016 (Чернівці: Meridian Czernowitz; Книги — ХХІ, 2016).
- Антена (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2018).
- Список кораблів: Нові вірші, 2018—2019 (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2020).
- Псалом авіації (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2021).
- Проза
Романи
- Депеш Мод (Харків: Фоліо, 2004),
- Anarchy in the UKR (Харків: Фоліо, 2005),
- Ворошиловград (Харків: Фоліо, 2010),
- Месопотамія (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014) — роман у новелах і тридцять віршів.
- Інтернат (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2017)
Оповідання, есе, повісті
- Біґ Мак (Київ: Критика, 2003) — шість оповідань,
- Гімн демократичної молоді (Харків: Фоліо, 2006) — шість оповідань,
- Трициліндровий двигун любові (з Юрієм Андруховичем та Любком Дерешем; Харків: Фоліо, 2007) — Жадану належить розділ «Блок НАТО», що складається з восьми оповідань-есе,
- Біг Мак та інші історії (Харків: Фоліо, 2011) — п'ятнадцять оповідань,
- Палата № 7 (з Ладою Лузіною; Харків: Фоліо, 2013) — Жадану належить повість «І мама ховала це у волоссі» (2012),
- Біґ Мак. Перезавантаження (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015) — двадцять оповідань,
- Коли спаде спека (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2015; книга-«перевертень», під однією обкладинкою зі збіркою Мірека Боднаря «Бриколаж») — колонки 2010—2013 рр., опубліковані на сайті «ТСН.ua».
- ДНК (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016) — автор ідеї та одного з оповідань книги.
- Драматургія
- Хлібне перемир'я (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2020).
- Вишиваний. Король України (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2020; фактично книжка вийшла в 2021 р.[27])
- Вибрані твори
- The very best poems, psychedelic stories of fighting and otherbullshit / Кращі поезії, психоделічні історії боротьби та інші інтимні колізії. Вибрані поезії 1992—2000 (Донецьк: Кальміюс, 2000),
- Цитатник (Харків: Фоліо, 2005) — збірки «Цитатник», «Пепсі», «Балади про війну і відбудову», вірші поза збірками, вертеп «Мері Крістмас, Джізус Крайст!», нова збірка «У. Р. С. Р.»,
- Капітал (збірка) (Харків: Фоліо, 2006) — романи «Депеш Мод», «Anarchy in the UKR», збірки «Гімн демократичної молоді» та «Цитатник» (2005),
- Біґ Мак² (Київ: Критика, 2007) — перевидання збірок «Біґ Мак» та «Історія культури початку століття» з додатком двох нових оповідань,
- Лілі Марлен: Книга нових та вибраних віршів (Харків: Фоліо, 2009) — вірші зі збірок 1995—2009 рр., новий цикл «Лесбійки» й чотири оповідання,
- Прощання слов'янки (Харків: Фоліо, 2011) — поетичні збірки 1995—2009 рр. (без перекладів та оповідань),
- Госпелс і спірічуелс (духовні співи растаманів північного Причорномор'я) (Харків: Фоліо, 2012) — мініатюрна книжка, вибрані вірші з книжок 1995—2010 рр.,
- Динамо Харків (Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2014) — вибрані вірші 1992—2014 рр.; у третьому виданні (2015) — вірші 1992—2015 рр.,
- 30 доказів існування Бога (і 29 заперечень) (Київ: Laurus, 2014) — вибрані вірші 1993—2013 рр.,
- Господь симпатизує аутсайдерам: 10 книг віршів (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015) — поетичні збірки 1995—2014 рр. (без перекладів, оповідань та вертепу),
- Пливи, рибо, пливи (Чернівці: Чорні вівці; Книги — ХХІ, 2016) — артбук, окреме видання вірша; ілюстрації Христини Лукащук.
- Постійне місце проживання (Харків: IST Publishing, 2020) — вибрані вірші 1993—2020 рр., артбук, ілюстрації Павла Макова.
- Переклади
- Діти Райнера і Марії: Антологія сучасної віденської поезії (Харків: Майдан, 2004),
- Пауль Целян. Світлотиск (Чернівці: Meridian Czernowitz; Книги — ХХІ, 2014).
- Дмитро Кузьмін «Ковдри не передбачені» (спільний переклад з російської: Сергій Жадан, Богдан-Олег Горобчук, Дмитро Лазуткін, Олесь Барліг, Лесик Панасюк, Михайло Жаржайло, Антон Полунін, Iгор Сiд, Фрiдрiх Чернишов, Марта Мохнацька та Іван Гнатів, Юрій Завадський) (Тернопіль: КРОК, 2018).
- Педро Ленц. Мій друг машиніст крана: Поезії (переклад з німецької Сергія Жадана і Євгенії Лопати) (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2018).
- Бертольт Брехт. Похвала діалектиці: Поезії (Чернівці: Видавець Померанцев Святослав на замовлення Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz, 2021).
- Владімір Камінер. Втрачене літо. Дойчланд курить на балконі (переклад з німецької Сергія Жадана і Оксани Щур) (Київ: Комора, 2021).
- Адам Менсбах. Баю, бляха, бай (Харків: Віват, 2022).
Коментарі
Дописати коментар