Карантин:7кл укр мова 29.03.21 Портретний нарис у публіцистичному стилі

Відеоурок (фрагмент)

 

Тема: Розвиток зв’язного  мовлення № 19 . 

Портретний  нарис  у  публіцистичному стилі

Мета: ознайомити учнів із жанром публіцистичного стилю, зокрема з портретним нарисом; подати відомості про основні ознаки цього жанру та його характерні риси; навчити складати портретні нариси в публіцистичному стилі; розвивати мовленнєво-комунікативні вміння, збагачувати словниковий запас школярів; виховувати почуття гордості за видатних людей України і світу.

1.                Портретний нарис – це художній аналіз особистості, побудований на дослідженні різних її сторін: моральної, інтелектуальної, творчої і т. ін. У процесі виявлення рис вдачі героя нарису увагу нарисовця привертають  біографічні факти та випадки з життя, які ці риси увиразнюють.

У тексті портретного нарису можуть поєднуватися всі типи мовлення. В основу має бути покладено розповідь про людину: її долю, обставини колишнього й сьогоднішнього життя.

Обов’язковим є її словесний портрет (або його елементи). Зазвичай у нарисі поєднано ознаки художнього та публіцистичного стилів, отже, портрет цілком може бути складений у художньому стилі.

Портрет у нарисі – лише засіб розкриття внутрішнього світу людини.

Мета нарису - виявити цінності героя, показати смисл його життя. На конкретних життєвих прикладах потрібно показати ті особливості характеру, які допомагають героєві цієї мети досягти. Необхідно виділити найбільш значущу, стрижневу рису вдачі героя нарису, виразно й емоційно про неї розповісти. Потрібно викликати до героя інтерес, змусити замислитися над його долею.

                        Робота з текстом (підготовка до написання власного нарису)

·                                  

Прочитайте текст. Визначте тему та основну думку. З’ясуйте, чи належить текст до публіцистичного стилю, до жанру портретного нарису. Відповідь аргументуйте. Перекажіть текст.

Василь  Симоненко

Ім’я Василя Симоненка   навічно утвердилось як символ українського  шістдесятництва                     ХХ  століття. «Витязем української поезії»   назвав його Олесь Гончар. Юнацький максималізм Василя Симоненка  служив камертоном взаємин  цього  об’єднання  сміливців із суспільством, яке випробовувало їх на громадянську мужність, стійкість і послідовність у відстоюванні поглядів та ідей.

Творчість  Василя Симоненка  перейнята таким потужним громадянським пафосом, що його могли почути не тільки друзі та вороги, а й пересічні українці.  Євген Сверстюк якось зазначив, що Василь Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частку історії України. ...Народився поет 8 січня, на другий день Різдвяних свят (зауважмо: Василь Стус з’явився на світ на Різдво –7 січня!) 1935 року у селі Біївці, тепер Лубенського району Полтавської області. Цей рік свідчить про те, що дитинство його припало на часи Другої світової війни й післявоєнні роки. Незважаючи на це, хлопець навчався добре: закінчив школу із золотою медаллю. У шкільні роки Василь був активним учасником художньої самодіяльності, а в старших класах — членом редколегії шкільної газети. «На уроках він був серйозний — аж занадто. Рідко сміявся. У класі хлопець виділявся серед учнів, по-перше, своїм бідним одягом, по-друге, своїм розумом. Навіть учителі не читали стільки книжок, як Василь.

Був  вихідцем з козацького  роду. Василева  прабабуся  Варвара Остапенко  Щербань  тривалий час зберігала «отриману у спадок від свого батька дворянську грамоту, отриману за військові заслуги». Василева мати Ганна Трохимівна  замолоду була вродливою, тямовитою, мала чудовий голос, часто виступала на сільській сцені.  Мрія стати вчителькою привела її до Лубенського педагогічного інституту, однак у силу життєвих обставин провчилася там недовго. Зрадлива доля звела її із Андрієм Симоненком – самодіяльним актором, учителем і художником. Але, на  жаль,  ненадовго …Все недовге життя боліло Василеві те, що невдовзі по його народженню батько  зник і провідав сина тільки по закінченні війни – у погонах капітана – і то ненадовго .

Швидко промайнуло дитинство, студентські роки в Київському університеті, далі - робота в черкаській газеті .

У Черкасах добре знали цього худорлявого скромного юнака, адже працював він в обласній пресі, часто бував у трудових колективах області. Вдумливий, спостережливий, серйозний, він ставився до своєї роботи з особливою відповідальністю, бо розумів, що стоїть біля джерел формування світогляду української молоді, замуленого роками неправди й ошуканства. Часто замислювався над «больовими точками» суспільства, розмірковував, яким чином можна подолати байдужість у людських серцях – так проявлялося почуття його громадянської відповідальності. «Нам треба вище піднімати голос проти байдужості, в якій би формі вона не проявлялася...». Його ніколи не задовольняла  «середина»: вона для нього – хилитання маятника вперед - назад. Найвищий суддя для Василя Симоненка – совість .

Хоч і прожив митець усього двадцять вісім років, проте залишив для нас пристрасні  рядки про призначення людини:
Я хочу бути несамовитим,
Я хочу в полум'ї згоріть,
Щоб не жаліти за прожитим,
Димком на світі не чадіть.

Нагла смерть скосила Василя Симоненка у двадцятивосьмирічному віці, ніби здійснюючи його юнацьке пророцтво, що «в тридцять — смерті в очі подивлюсь». Набагато пізніше були опубліковані матеріали, в яких йшлося про те, що «Василя Симоненка по-звірячому «обробили», а точніше — прибили охоронці громадського порядку в міліцейських мундирах». Його не вбили, але здоров'я підірвали остаточно. Відтоді           В. Симоненко вже не жив, а мучився, бо ні на хвилину не вщухали нестерпні болі, які неможливо було вгамувати жодними ліками.

Поховали поета у Черкасах. На його надгробку викарбувано слова:

«Можна все на світі вибирати, сину, —

Вибрати не можна тільки Батьківщину».

 Максимал́ізм (від лат. «найбільший») — впадання в крайність при вимозі чогось надмірного.

Людська життєва точка зору, згідно з якою людина визнає лише щось конкретне, крайнє, надмірне.

Найчастіше максималізм є розвиненим в юнацькому віці, тоді, коли юнаки намагаються знайти щось ідеальне. Максималізм є чи не найкращим стимулом до виконання певної цілі життя.

3.                           Дайте усні відповіді за змістом прочитаного тексту:

·    Про кого йде мова у  тексті?

Чому ім’я В. Симоненка  стало символом українського  шістдесятництва?

Що ви дізналися про родовід Симоненка?

Ким були його батьки?

Знайдіть портретну характеристику Симоненка.

Що найбільше не любив у людях  митець?

Що було найвищим  суддею для Симоненка?

Як ви розумієте  рядочки про призначення  людини у житті?

Які позитивні риси вдачі поета увиразнено в нарисі? Чого можна в нього  повчитися?

Яка головна думка нарису?

Яке ставлення до героя нарису формує в читача текст?

Які типи мовлення поєднано в тексті? Яка роль портрета в нарисі?

Визначте стиль тексту, свою думку доведіть.

Опрацювання схеми «Портретний нарис у публіцистичному стилі».

Як працювати над портретним нарисом

1. Почніть портретний нарис з пошуку героя.

2. Зберіть інформацію про людину. Гармонійно поєднайте документальне та художнє.

3. Складіть попередній план портретного нарису. Композиція нарису складається із зав’язки, розвитку дії, кульмінації і розв’язки.

4. Визначте структуру нарису. Ви можете викладати інформацію як у хронологічному порядку (він був, потім зробив, потім став), так і у зворотному (зараз він займається…, але був час, коли ця людина…..).

Домашнє завдання

·                                  

Доопрацювати зміст портретного нарису у публіцистичному стилі ,надіслати мені на перевірку на ел.пошту до 31.03.21 включно до 15.45.Повторити вивчене про публіцистичний стиль за матеріалами ,викладеними у блозі,*прогляньте презентацію до уроку(за бажанням) 

Презентація до уроку