Володимир Винниченко "Кумедія з Костем"(текст оповідання)
"Кумедія з Костем". В. Винниченко (текст оповідання) "Кумедія з Костем" Володимир Винниченко Дiло вийшло так. Кость та ще троє хлопцiв — Данилко, Семенець та Микита — пасли товар на лугу. Хлопцi — свiй, а Кость — панський. Був вiтер, та такий холодний, що чисто руки померзли, i Семенець, як не хмурив брови, як не випинав губи, нiяк не мiг скрутити цигарки з кiнського гною. Папiр рвався, гнiй випадав, пальцi стали твердi та червонi, як молоденька морква. — Нє, холодно, не скрутиш! — рiшив маленький чорненький, як кузочка, Данилко й озирнувся. А озирнувшись, у той же мент схопився й люто, дзвiнко закричав: — А куди-и ти?! А куди, Арлхирлей, бодай тебе за вiтром понесло! А куди-то ти, га?! Круторогий сивий вiл Архирей, що пiдбирався з лугу до молоденьких, дуже смачних сходiв пшеницi, зараз же зупинився й зробив вигляд, що пшениця його зовсiм не цiкавить i маленький чорненький хазяïн його зовсiм даремно кричить. Вiн навiть повернувся задом до тоï пшениц