Т.Шевченко «Мені однаково ,чи буду»

 

Презентація до уроку (тести за бажанням виконати в зошиті )

Домашнє завдання: вивчити напам'ять поезію Т.Шевченка "Мені однаково ,чи буду",надіслати мені на адресу електронної пошти відеофайлом;скласти короткий конспект за матеріалом у блозі

                               Відеоурок

Літературний аналіз твору «Мені однаково, чи буду» 

Тема: відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю.

Ідея: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.

Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до страждань українців, до їх майбутнього; осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу.

Жанр: філософська лірика, медитація

Художні засоби:

Епітети: люди злії, лукавії; славній Україні; окраденую (Україну)

Метафора: злії люди Україну присплять

Оксиморон: На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі

Р.S.

У творі Шевченко розмірковує над долею, якщо порівняти інтереси свої і народні, то власна доля, особисте щастя і навіть слава – ніщо. Можливо, майбутнє принесе з собою мученицьку смерть “в снігу на чужині”, а в нього ж є стільки творчих  задумів, стільки мрій влаштувати своє особисте щастя у вишневому краї, а головне – стільки планів поліпшення життя рідного народу! І все це, мабуть, буде поховано разом з ним («І все з собою заберу»). Поетові здається, що він так мало зробив, порівнюючи з тим, що повинен був зробити, що і “малого сліду” не залишить по собі, що його можуть забути, хоч він присвятив народові своє життя. З сумом згадує він Україну – «нашу»  і в той час «не свою» землю. Саме їй присвячені всі його помисли і почуття. Тому кульмінацією твору є ніби кров’ю серця покладені рядки:

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять…

Ох, не однаково мені.

У цьому уривку все: і люта ненависть до ворогів (епітети «злії люде…лукаві»), і зворушлива ніжність до «окраденої», тобто пограбованої царизмом і панами України, і велика тривога за майбутнє рідного народу: щоб хитрі, підступні пани не «приспали» (метафора) його вільнолюбства.

К.Скрябін поклав на музику слова цього вірша.Послухайте...

Теорія літератури

Медитація (лат. meditatio — роздум) — жанр ліричної поезії, в якому автор розмірковує над проблемами сутності буття, сенсу життя, схиляючись до філософських узагальнень.

Для медитацій характерні опозиції «людина — суспільство», «людина — людина», «людина — особистість», колізії морального характеру. Вони часто виступають як «контекст долі поета». Художньою настановою медитації постає аналіз душі, внутрішнього світу людини у співвідношенні з довкіллям. Звідси в медитативних віршах — інтонації-роздуми.

Цикл "В казематі"

Перебуваючи під слідством у Петропавлівській в’язниці у період з 17 квітня по 30 травня,  Тарас Шевченко пише цикл поезій, об’єднаних під назвою «В казематі». За свідченням Василя Лазаревського: «…сидячи у фортеці перед відправкою у заслання, Шевченко на полях якоїсь книги, даної йому для читання, написав багато віршів. Відрізав ці стьожки і виніс у чоботях».  Цикл має присвяту «Моїм соузникам посвещаю».  Таких поезій тринадцять і вони передають настрої та думки Тараса Григоровича того періода.

Чому «В казематі» – саме цикл, а не збірка поезій?

Літературний цикл — сукупність художніх творів одного жанру, які об’єднуються задумом автора в естетичну цілість, послідовність творів, які включаються до циклу, визначається плинністю настрою ліричного героя чи розвитком внутрішнього конфлікту, переживання. Твори циклу можуть бути різні за мотивами, інтонаційно-ритмічною структурою, строфічною будовою, жанрами, проте  витримані у спільному стильовому ключі.

До циклу поезій Тараса Шевченка «В казематі» входять такі твори:

«Ой одна я, одна»,

«За байраком байрак»,

«Мені однаково, чи буду»,

«Не кидай матері! — казали»,

«Чого ти ходиш на могилу?»,

«Ой три шляхи широкії»,

«Н. Костомарову»,

«Садок вишневий коло хати»,

«Не спалося, — а ніч, як море»,

«Рано-вранці новобранці»,

«В неволі тяжко, хоча й волі»,

«Чи ми ще зійдемося знову?»,

«Косар».